Епоха між 1935 та 1955 роками вважається золотою ерою танго, коли легендарні оркестри наповнювали танцювальні зали Буенос-Айреса. Кожен із цих ансамблів розробив неповторне звучання, яке танцюристи впізнають за першими тактами й донині. Оркестр Хуана Д'Ар'єнцо, також відомий як король ритму, здійснив революцію на сцені завдяки драйвовому, ритмічно чіткому стилю, що повернув людей на танцмайданчик. Його композиції чудово підходять для того, щоб закріпити точний ритм Tango Argentino у власному тілі.
Елегантну протилежність створив Карлос Ді Сарлі. Його музика тече, наче мед, підтримувана ліричними скрипковими пасажами та величними фортепіанними акордами. Ді Сарлі вимагає від танцюристів надзвичайної спокійності та вміння насолоджуватися довгими кроками. Ті ж, хто шукає глибоку меланхолію та драматичні перепади, слухають Анібаля Тройло. Його аранжування дають бандонеону, зітхаючому серцю танго, максимальний простір для емоційних соло.