Традиція балів є лише одним із поглядів на танець
Коли ти думаєш про танці у Відні, то, можливо, передусім уявляєш пару, яка танцює віденський вальс (Wiener Walzer). Цей образ має історичне підґрунтя: під час Віденського конгресу 1814/15 років господарі розважали делегатів, які приїхали з різних країн, балами. Танцювальні вальси Йозефа Ланнера та родини Штраусів стали важливою частиною цієї історії. У листопаді 2017 року віденський вальс внесли до австрійського реєстру нематеріальної культурної спадщини.
У вальсі повторювана тридольна структура музики поєднується з перенесенням ваги та обертальними рухами. Як парний танець, він вимагає узгодженості: обом партнерам потрібно організувати рухи так, щоб разом зберігати рівновагу. Так вальс показує одну з основних задач соціального танцю: рухатися разом під музику, не домовляючись заздалегідь про кожен рух.
Інші форми танцю мають інші акценти. У класичному балеті (Ballett) тіло працює з визначеними позиціями та принципами руху. Сучасний танець може змінювати цей порядок і досліджувати, наприклад, побутові жести, рухи біля підлоги або незвичні якості руху. Тож танцювальний стиль описує не лише кроки, а й спосіб організації руху. У повсякденному житті це має значення: ти можеш сприймати танець як соціальне спілкування, фізичне завдання для навчання або творчу роботу. Ці підходи перетинаються, але не є взаємозамінними.



