Назви танців визначають зміст парного курсу
Якщо ти хочеш навчитися бальних танців у Бонні, тобі траплятиметься узагальнена назва «стандарт і латина». За нею стоять два напрями з різними принципами руху. У міжнародній турнірній програмі до стандарту належать Повільний вальс (Langsamer Walzer), Танго (Tango), Віденський вальс (Wiener Walzer), Повільний фокстрот (Slowfox) і Квікстеп (Quickstep). До латиноамериканської програми належать Ча-ча-ча (Cha-Cha-Cha), Самба (Samba), Румба (Rumba), Пасодобль (Paso Doble) і Джайв (Jive). Базовий курс не обов’язково має охоплювати всі десять танців одночасно. Невеликий репертуар дає більше часу, щоб поєднати музику й рух.
У стандарті ти переважно танцюєш у закритій позиції в парі, а багато фігур переміщують вас залом. У латині частіше змінюються позиції в парі та використовуються відкриті з’єднання. Це орієнтири, а не повний опис: навіть танці одного напряму помітно відрізняються між собою.
Наприклад, навчальна програма з вальсом, танго, ча-ча-ча та румбою поєднує обидва напрями. А курс лише з румби залишається курсом одного стилю, навіть якщо він охоплює поставу й ведення. До бальних танців може також входити Дискофокс (Discofox). Він розширює вибір музики, але не замінює окремого танцю з латиноамериканської програми. Тому важливий конкретний список танців, а не лише широка назва курсу.







