Німецькі народні танці: кроки між Альпами та Рейном

Німецькі народні танці не утворюють закритого переліку. Полька (Polka), лендлер (Ländler) і шоттіш (Schottisch) трапляються також в Австрії та Швейцарії, часто під місцевими назвами й зі своїми фігурами. Назва радше описує родину танців, ніж однакову всюди хореографію. Полька поширилася в XIX столітті з Богемії далеко за межі німецькомовного простору, тому це не суто німецький танець.

Серед баварських танців тобі траплятимуться, крім польки й лендлера, особливо боарішер (Boarischer) і шуплатлер (Schuhplattler). В Австрії до регіонального репертуару належать лендлер і різні форми польки. У Швейцарії ти знайдеш, зокрема, шоттіш, польку й місцеві форми лендлера. Швейцарська лендлер-музика також позначає музичну традицію, репертуар якої складається не лише з танців у тридольному розмірі. Рейнлендер (Rheinländer) також танцюють далеко за межами регіону, від якого він дістав свою назву.

Шуплатлер теж не є довільною полькою з плесканням: його особливості визначають ритмічні удари по стегнах, взуттю чи підошвах, часто під музику в тридольному розмірі. В окремих танцях визначено, які саме послідовності ударів, обертання й фігури для пари до них належать. У лендлері той самий тридольний пульс, що й у вальсі, допомагає зорієнтуватися, але це не означає, що ти можеш без змін використовувати техніку Віденського вальсу (Wiener Walzer).

Базовий крок польки (Polka) у розмірі 2/4 можна рахувати поширеним способом: «раз і два»: крок лівою, приставити праву, крок лівою. У наступному такті починай із правої ноги. Приставляючи ногу, перенось на неї вагу; просте торкання дає інший рух. Невеликі кроки можна виконувати разом, рухаючись уперед, убік або з поворотом.

У простому поворотному кроці лендрела (Ländler) три перенесення ваги припадають на рахунок «раз, два, три». Зроби крок у напрямку руху, відведи другу ногу вбік і пристав її або додай невеликий крок, залежно від варіанта. Наступний такт починається з іншої ноги. У лендлері також можуть бути зміни положення рук і фігури руками; шість рухів ногами ще не описують цілого танцю.

У шоттіші (Schottisch) і боарішері (Boarischer) часто виконують дві послідовності перемінних кроків, спочатку лівою, потім правою, а за ними поворотну частину. У поширеному варіанті шоттіша до перемінних кроків додають підскоки, а потім виконують поворот із чотирьох рухів «крок-підскок». У боарішері натомість можуть іти чотири поворотні кроки. Запис часто ведуть у розмірі 2/4 або 4/4, а точне розташування залежить від місцевого варіанта. Як і в рухових елементах Лінійного танцю (Line Dance), тобі допоможе розрізняти крок із перенесенням ваги, дотик без перенесення ваги та підскок на опорній нозі.

У рейнлендері (Rheinländer) послідовність фігур зазвичай виконується в дводольному розмірі. У поширеному варіанті для пари ви спочатку рухаєтеся вперед двома перемінними кроками, починаючи з лівої ноги, а потім із правої. Далі йдуть невеликі повороти одне до одного, часто зі зміною погляду через плече, а потім поворот у польці. У деяких варіантах є імітація або справжні поцілунки. Це традиційна фігура, а не вимога до фізичного контакту. В інших регіональних варіантах акценти розставлені інакше або частини йдуть в іншому порядку.

Натомість зоряну польку (Sternpolka) можна впізнати за шикуванням: частина танцю в парах чергується зі спільною фігурою «зірка». У поширеному варіанті кілька танцюристів подають одне одному праві руки в центрі й рухаються навколо нього кроками польки. Партнери залишаються з’єднаними зовні. Щоб рухатися в протилежному напрямку, руки й положення змінюють, а потім група знову розпадається на пари. Тривалість кожної частини в тактах і спосіб з’єднання рук залежать від конкретного варіанта.

Тут музика задає не лише кроки, а й зміну фігур. Повторювана мелодична фраза може позначати кінець частини в парах і початок «зірки». Саме взаємодія кроків, шикування та музичного фрагмента відрізняє ці танці від довільно складеної послідовності: так ти їх і впізнаєш.