Кріплення має передавати навантаження на конструкцію будівлі
Затискну штангу розпирають між підлогою та стелею. У багатьох моделях конструкцію подовжує затискний шпиндель: під час обертання назовні викручується різьбова частина, а верхня пластина притискається до стелі. Контргайку, якщо вона є, затягують до відповідної деталі, щоб налаштування не змінилося. Інші моделі мають власні механізми блокування. Гвинт для робочого режиму не обов’язково є фіксатором для монтажу.
Сила тиску має спиратися на міцну основу. Підвісна стеля з гіпсокартону не може виконувати цю функцію, навіть якщо над нею є бетон. У дерев’яних балкових перекриттях опору потрібно розташувати відповідно над відповідним несним елементом. Детектор допоможе знайти балки, метал або проводку, але не підтвердить несну здатність. Самого постукування теж недостатньо. Визначити конструкцію допоможуть будівельна документація та доступні елементи. Під тиском можуть просідати й підлогові покриття; підлога з плаваючим укладанням або пружинним механізмом не обов’язково підходить.
Під час танцю виникають також бокові та змінні навантаження. Тому поступове збільшення навантаження не замінює надійного кріплення. Так само ковзання через контакт зі шкірою відрізняється від зміщення опорної пластини: якщо кріплення рухається, негайно припини користуватися штангою.




