Скільки калорій ти спалюєш, танцюючи, і чому?

Для приблизної оцінки можна скористатися формулою: кілокалорії ≈ MET × маса тіла в кілограмах × години. В основі лежить спрощене припущення, що 1 MET приблизно відповідає одній кілокалорії на кілограм маси тіла за годину. Це орієнтир, а не індивідуальне вимірювання.

Приклад 1: Людина масою 70 кілограмів безперервно танцює протягом 60 хвилин. Якщо припустити, що інтенсивність цієї години становить чотири MET, вийде приблизно 280 ккал. За шести MET це буде близько 420 ккал. Ці значення ілюструють два різні рівні навантаження, але не є гарантованим діапазоном витрат калорій для денсхолу (Dancehall), бхангри (Bhangra), семби (Semba) чи кумбії (Cumbia).

Приклад 2: За того самого припущеного навантаження у чотири MET і тієї самої години активного танцю людина масою 60 кілограмів витратить приблизно 240 ккал, а людина масою 90 кілограмів близько 360 ккал. Модель враховує, що потрібно рухати більшу масу тіла. Такий простий розрахунок окремо не враховує склад тіла та індивідуальну ефективність рухів.

Усі результати є валовими значеннями: вони вже включають витрати енергії у стані спокою. Щоб розрахувати додаткові чисті витрати за тією самою спрощеною моделлю, відніми один MET. Тож у першому прикладі за чотирьох MET додаткові витрати становитимуть близько 210 ккал, а за шести MET близько 350 ккал.

Назва танцю не визначає єдиного рівня фізичного навантаження. У денсхоллі (Dancehall) короткі ізольовані рухи можуть чергуватися з фрагментами, де потрібно низько опускатися, енергійно змінювати напрямок і широко рухати руками. Останні можуть вимагати більше енергії, якщо ти виконуєш їх безперервно й докладаєш більше сили. Сама лише швидка пісня цього не гарантує.

У бхангрі (Bhangra) пружні кроки й широкі рухи руками збільшують навантаження порівняно з компактнішим виконанням того самого музичного фрагмента. Амплітуда рухів означає не лише відстань, яку ти долаєш по підлозі: повторне присідання й випрямлення теж потребує зусиль, навіть якщо ти залишаєшся на місці.

У сембі (Semba) плавні короткі кроки дають змогу довго танцювати без перерви. Більші переміщення й частіші прискорення змінюють навантаження в межах того самого танцю. Так само кумбію (Cumbia) можна танцювати з короткими перенесеннями ваги або значно ширшими кроками. Тому рейтинг цих чотирьох танців був би оманливим.

Інтенсивність залежить від того, як саме ти рухаєшся. Темп, траєкторії руху, статичне напруження м’язів і перерви впливають на неї разом. Великі кроки не обов’язкові: технічно правильне, компактне виконання може краще пасувати музиці, наявному простору й твоєму партнеру чи партнерці. Загальні витрати енергії за цілий вечір залежать також від того, як довго ти танцюєш у такому темпі.

Заброньоване заняття часто складається зі спостереження, пояснень, повільних спроб і танцювання без перерв. Тому наведене для людини вагою 70 кілограмів значення 280 ккал за чотирьох MET підходить лише для 60 хвилин із таким передбачуваним середнім навантаженням.

Якщо ти танцюєш із цього часу 40 хвилин за передбачуваних чотирьох MET, на ці періоди руху припадає близько 187 ккал. Для решти 20 хвилин із легким стоянням і слуханням умовно беремо 1,5 MET: приблизно 35 ккал. Разом виходить близько 220 ккал брутто, а не 280. Значення для перерви також є умовним припущенням: сидіння, ходіння чи повільне повторення рухів класифікуються по-різному.

Натомість середню інтенсивність за все заняття можна застосовувати до його повної тривалості. Перерви потрібно або враховувати в середньому значенні, або розраховувати окремо. Інакше ту саму перерву буде враховано двічі або не враховано зовсім.

Як застосувати цей принцип до конкретних послідовностей кроків, пояснює матеріал про витрати калорій під час лінійного танцю (Line Dance). На танцювальному курсі для початківців пояснення мають окрему цінність: вони допомагають тобі зрозуміти послідовність. Менша кількість активних хвилин не робить заняття гіршим, вона лише змінює відповідну оцінку витрат енергії.