Рух стає предметом терапевтичної роботи
Професійна спілка танцювальних терапевтів Німеччини описує танцювальну терапію як психотерапевтичний метод, що використовує танець і рух. В його основі лежить розуміння, яке поєднує тілесний і психічний досвід. Твоя постава, свобода руху чи відстань до інших можуть мати терапевтичне значення, але це не означає, що тобі одразу поставлять готовий діагноз.
Наприклад: ти простягаєш руку й одразу відсмикуєш її. Фахівець із терапії може запропонувати тобі помітити й описати цю зміну. Можливо, ти відчуєш невпевненість, а можливо, просто незручність руху. Значення досліджують разом, його не визначають за тебе. Спостереження, власні відчуття й розмова тут нероздільні.
Звідси випливає відмінність від уроків танців: на заняттях рух рукою можуть коригувати з погляду техніки чи виразності. У терапії важливіше те, що цей рух означає для тебе саме в цій ситуації. Про те, як танці у вільний час також можуть впливати на почуття, розповідає сторінка Танці та психічне благополуччя. Однак сама по собі приємна дія ще не перетворює заняття на терапію.



