Перша спроба показує вміння взаємодіяти, а не майстерність
Під час першого спільного танцю у Штутгарті найважливіше те, як ви реагуєте одне на одного. Через різний досвід навчання ви можете по-різному готуватися до однієї й тієї самої фігури. Тому невпевнений початок мало що говорить про те, чи підходите ви одне одному як танцювальна пара. Показовіше те, чи можете ви спокійно продовжити після паузи та чи готові обоє пристосовуватися до змін.
Спостерігай за поведінкою, а не рахуй помилки. Чи вдається перейти на менший крок? Чи сприймається прохання тримати більшу дистанцію без суперечок? Чи може хтось сказати, що не знає фігури, не відчуваючи потреби виправдовуватися? Такі реакції показують, чи може спільне навчання бути приємним. Різниця у зрості, кількість фігур і приємна розмова не замінять цього досвіду.
Водночас контакт не має означати ні тягнути, ні утримувати. Про те, яким може бути такий зв’язок, розповідає порадник про еластичний зв’язок у Лінді-хопі (Lindy Hop); конкретна техніка залежить від стилю. Пробний танець також не означає згоди на особисті стосунки. Розрізнення між танцювальною парою та закоханою парою допоможе тверезо оцінити спільну спробу. Наприкінці оцінюй контакт за кількома невеликими ситуаціями, а не за найкрасивішою чи найскладнішою фігурою.
