Опис показує, на що спрямовує погляд твір
На виставі у Штутгарті «сучасний танець» спершу є широким поняттям. Воно не гарантує ані роботи на підлозі, ані певної музики, одягу чи способу оповіді. Так само назва «Контемпорарі (Contemporary)» сама по собі ще не розповідає, як побудований вечір. Більше про це говорять дії та стосунки, описані в анонсі.
Такі слова, як вага, імпульс, виснаження, дотик або опір, вказують на фізичні процеси. Наприклад, ти можеш побачити, як двоє людей підтримують одне одного, а потім відсторонюються. Якщо йдеться про повторення, простір, структуру або варіацію, на передньому плані, радше за все, буде побудова руху. Згадки про персонажів, спогади, конфлікти чи літературне першоджерело дають підстави очікувати оповідного спрямування. Це орієнтири, а не жорсткі рамки.
Для Штутгарта історичним тлом є Theaterhaus і незалежні танцювальні постановки: у 2007 році при Theaterhaus заснували Gauthier Dance, а у 2000 році з’явився Продюсерський центр Tanz + Performance, що став осередком сучасного танцю. Однак ці різні контексти автоматично не пояснюють естетику окремого твору. Назва театру не замінює опису вистави й нічого не говорить про актуальний репертуар.





