Мулен Руж у Парижі: як канкан став номером ревю

Історія канкану (Cancan) у Парижі починається не з театральної афіші. У 1830-х роках його танцювали переважно студенти в громадських танцювальних залах. У 1840-х роках він став популярним танцем мюзик-холу. Ця хронологія важлива: танець уже мав свою історію, коли Charles Zidler і Joseph Oller відкрили Moulin Rouge у 1889 році.

Кабаре на Boulevard de Clichy вважають батьківщиною сучасного канкану. Це не означає, що там винайшли все з нуля. Йдеться про перетворення на самостійний ревю-номер. Уже наявний танець отримав інше обрамлення, а отже, й іншу функцію.

У громадській танцювальній залі рух є частиною спільного вечора. Натомість сценічний номер має бути зрозумілим і тим, хто лише спостерігає. Він потребує чіткого розвитку та ефекту, який відчувається на відстані. Якщо ти цікавишся історією танцювальних стилів у Парижі, ця зміна обрамлення не менш важлива, ніж питання про окремі рухи.

У 1890-х роках Ла Гулю та Джейн Авріль виступали в «Мулен Руж». Їхнє значення не можна звести до ролі звичайних учасниць танцювальної групи. Уже самі імена, що збереглися до наших днів, привертають увагу до окремих сценічних особистостей. Номер ревю може повторюватися, водночас його формують люди, які його виконують.

Тулуз-Лотрек зафіксував цю сцену на картинах і плакатах. Так поряд із виступами виник цілий візуальний світ, який можна було розглядати незалежно від самого танцювального вечора. Той, хто бачив плакат, не обов’язково мав раніше бачити зображену танцівницю на сцені. Зображення могло формувати очікування та пов’язувати людину з певним місцем.

Саме тут виникає поширене непорозуміння: яскраве зображення легко сприйняти як повне пояснення. Але плакат не показує ані всього музичного перебігу, ані всіх переходів у номері. Він стисло передає суть. Візуальний світ є частиною історії канкану (Cancan), але не замінює танець. Тому тобі варто розглядати сценічну особистість, сам виступ і художнє зображення як пов’язані, але різні речі.

У 1920-х роках хореограф П’єр Сандріні створив у Moulin Rouge канкан (French Cancan). Отже, між ранніми танцювальними залами, виступами 1890-х років і цією пізнішою сценічною версією були різні етапи розвитку. Якщо звести все до одного незмінного образу, зникнуть саме ті зміни, які пояснюють цю історію.

Хореографічний номер об’єднує низку рішень: рухи добирають, переходи продумують, а виступи поєднують із музикою. Костюми допомагають зробити ці рішення помітними. Те, як одяг формує виступ, можна зрозуміти також на прикладі костюмів як засобу вираження в бурлеску, не ототожнюючи ці дві форми.

Для тебе як глядача це означає, що ти бачиш постановочну версію, а не незмінений фрагмент із раннього танцювального залу. Пізніша форма ревю не стирає суспільного походження танцю, але висуває власні вимоги до його представлення та взаємодії учасників. Так стає зрозуміло, чому Moulin Rouge важливий для історії канкану, хоча цей танець старший за сам заклад. Цей історичний зв’язок нічого не говорить про сучасні програми чи склад учасників.