Взуття й ритм визначають роботу ніг
У сольному ірландському танці (Irish Dance) ноги відіграють важливу роль у створенні видимого сценічного образу. У багатьох традиційних крокових фігурах корпус залишається випрямленим, а руки зазвичай опущені вздовж тіла. Це не означає, що тіло має бути напруженим: плечам і шиї потрібна свобода рухів, щоб зберігати рівновагу й м’яко приземлятися. Виразна робота ніг ґрунтується на контрольованому перенесенні ваги, а не на застосуванні якомога більшої сили.
Перші кроки в м’якому взутті поєднують прості рухи, невеликі підскоки та переміщення на місці. У послідовностях у взутті з жорсткою підошвою додаються точні удари носками й підборами. Чітке звучання потребує контрольованого контакту з підлогою. Гучне тупотіння не замінить цієї точності. Звукоутворювальні частини сучасного взуття з жорсткою підошвою часто виготовляють зі спеціальних пластмас або композитних матеріалів, а не з металевих накладок, як в американських степових туфлях.
Ріл (Reel) і джиг (Jig) також не є назвами, якими можна довільно замінювати одна одну. Ріл зазвичай має рівномірний ритмічний поділ, а поширений подвійний джиг (Double Jig) виконується в розмірі 6/8 із двома групами по три долі. Є й інші різновиди джигу. Послідовність кроків має відповідати музичній структурі. Основні відмінності пояснює порадник про степ і ірландський танець.




