Вайнинг і тверк: різниця також залежить від контексту

Під час вайну таз описує кругову траєкторію. Ззовні цей рух часто сприймається як безперервний потік, а не як низка окремих імпульсів. Коліна й перенесення ваги можуть супроводжувати це коло; водночас верхня частина тулуба не мусить повторювати той самий рух. Однак велике коло стегнами не є надійною ознакою певного танцювального стилю.

У ямайському денсхоллі (Dancehall) вайнінг належить до танцювальної культури, що виходить далеко за межі рухів тазом. Вона охоплює названі степи, індивідуальні вигадки, соціальні ситуації та зв’язок із певними піснями або ріддимами. Вайнінг не означає те саме, що денсхолл. Якщо зводити весь танець денсхолл до кругових рухів стегнами, значна частина його рухового словника залишиться поза увагою.

Кругові рухи тазом поширені й в інших карибських контекстах, наприклад під час танців під соку (Soca). Там поряд із whine трапляється також написання wine. У різних сценах ці терміни використовують по-різному, і вони не позначають однакову послідовність рухів у всіх випадках. Темп, постава й контакт з іншими танцівниками можуть змінюватися, але коло як мотив руху залишається. Вайн можна танцювати наодинці або у взаємодії з кимось; усталена система ведення й слідування, як у бальних танцях, не є його обов’язковою частиною.

Тверк (Twerk) не є окремим рухом з єдиною усталеною формою. Цим терміном об’єднують різні ритмічні рухи тазом і сідницями. Це можуть бути нахили, короткі акценти або повторювані тряски. Деякі варіанти включають також кругові рухи. Тож поширене протиставлення «вайнинг (Whining) має кругові рухи, а тверк рухається вгору й униз» годиться хіба що як перше спостереження, але не як повне визначення.

Коріння тверку сягає танцювальних культур чорношкірих американців. Важливим орієнтиром є нью-орлеанський баунс (New Orleans Bounce), що розвинувся наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років. У цій сцені танці з акцентом на рухах тіла, взаємодія з публікою та музичні заклики тісно пов’язані між собою. Чорношкірі жінки та квір-виконавці значною мірою сформували ці форми самовираження. Пізніші виступи попзірок і вірусні відео познайомили з тверком ширшу аудиторію, але не вони його винайшли.

Так само було б помилково зводити кожен схожий рух до єдиної лінії походження. Африканські діаспорні танцювальні традиції мають спільні рухові мотиви, але різну локальну історію. Схожість не доводить, що два танці мають однакове походження. Також водний танець Тайли (Tyla Water Dance) з його рухом стегнами потрібно розглядати у власному музичному та південноафриканському контексті, а не узагальнено відносити до тверку.

Коли ти визначаєш, до якого танцю належить рух, видимий рух тіла дає лише частину інформації. Круговий рух у перформансі тверку (Twerk) не перетворює його автоматично на вайнинг (Whining) у контексті денсголлу (Dancehall). І навпаки, короткий акцент сідницями не перетворює вайнинг на тверк. Важливо також, під яку музику танцюють, як самі танцівники називають свої рухи і до якої практики вони належать.

Це можна зрозуміти на трьох рівнях: тіло показує траєкторію руху, музика задає ритмічні очікування, а танцювальна спільнота надає цьому значення. У денсголлі рухи можуть відповідати конкретним пісням і місцевій танцювальній практиці. У баунсі (Bounce) повторювані музичні заклики й реакції публіки можуть впливати на перформанс. Те, що короткий інтернет-кліп вириває ці рівні з контексту, ще не робить його підпис надійним визначенням танцю.

Тож у власному мовленні спершу назви видимий рух колом стегон просто колом стегон, якщо тобі бракує контексту. Так точніше, ніж поспішно відносити його до певного стилю. А якщо ти справді хочеш навчитися конкретного руху, відокрем питання культури від питання техніки: хіп-тік у тверку з боковими акцентами таза присвячений конкретній техніці, а не всій історії тверку. Так ти залишиш обом темам достатньо простору.