Як викладати народний танець дітям з урахуванням віку

Для народного танцю в дитсадку впізнавана форма корисніша за довгу послідовність фігур. У педагогічній вправі в колі ти рухаєшся з дітьми в одному напрямку протягом чотирьох рівномірних долей, а наступні чотири стоїш на місці. Стоячи, усі разом махають руками. Це самостійно придумана вправа, а не названий традиційний танець. Відкритий погляд до середини кола допомагає всім разом почати спочатку.

Для народного танцю в початковій школі можна перетворити це на послідовність у чотиридольному такті: правою ногою крок убік на «раз», ліву приставляєш на «два», правою крок убік на «три», ліву приставляєш на «чотири». На «п’ять», «вісім» виконуєш ту саму послідовність ліворуч. Ноги не схрещуються, коло трохи переміщується туди й назад.

Спочатку ти показуєш рух лише в одному напрямку, без тримання за руки, промовляєш назви рухів і повторюєш їх. Лише коли діти зрозуміють перенесення ваги, додаєш рух назад і музику. Музичне повторення залишається незмінним, навіть якщо ти використовуєш менше кроків. Згодом у групі дитячого народного танцю може з’явитися ще одна фігура. Більше про названі танці можна дізнатися з огляду німецьких народних танців і танців сусідніх країн; танець, адаптований для дітей, і надалі позначай як обробку.

Якщо ти хочеш танцювати сиртакі (Sirtaki) з дітьми, відокремлюй упізнавану групову форму від складності кроків. У рядку або відкритому півколі видно сусідів. Для початку триматися за плечі не потрібно: вільні руки не дають невпевненому кроку потягнути за собою інших дітей. Сиртакі, це хореографія, створена для кіно, а не просто незмінний танець, що передавався з покоління в покоління в селі. Для контексту підійде огляд про народний танець і фольклор.

Один із варіантів адаптації для дітей складається з чотирьох рахунків: крок праворуч убік, приставити ліву ногу, крок праворуч убік, торкнутися лівою ногою підлоги поруч, не переносячи на неї вагу. Потім починається дзеркальна послідовність ліворуч. Чітко називай її спрощеною послідовністю рухів у стилі сиртакі, а не повним базовим кроком. У дитячому садку може вистачити спільних кроків убік із паузою.

Спершу поясни різницю між приставним кроком і торканням: під час приставного кроку ти переносиш вагу, а під час торкання вона залишається на опорній нозі. Потім поєднай обидва напрямки. Додавай музику, щойно діти зможуть змінювати напрямок без того, щоб тягнути одне одного. Прискорюватися не обов’язково. Якщо музика стає швидшою, дитячу версію можна завершити до цієї частини. Не додавай перехресних кроків і стрибків, доки група не навчиться безпечно триматися своїх траєкторій.

У танці зі стрічками для дітей спільний простір стає видимим: стрічка поєднує власний шлях із шляхами інших. У дитсадку добре підійдуть стрічки, які тримають вільно, щоб усі одночасно намалювали дугу й повернулися на вихідне місце. Стрічки не обмотують навколо рук, шиї чи тіла. Вони мають бути такої довжини, щоб не обмежувати рух і не волочитися по підлозі під час ходьби.

Для плетіння навколо травневого дерева у початковій школі потрібен надійно закріплений центр і вільний простір для руху. За кріплення та нагляд відповідає дорослий керівник, а діти тримають лише вільні кінці стрічок. Спочатку всі йдуть одним і тим самим колом без стрічок. Потім додають спільну ходьбу зі стрічками, поки що без плетіння. За заздалегідь узгодженим сигналом зупинки вся група зупиняється.

У досвідченій дитячій групі народного танцю можна розділитися на дві підгрупи, що рухаються у протилежних напрямках. Під час кожної зустрічі вони по черзі, за заздалегідь визначеною послідовністю, піднімають стрічку або проходять під нею. Відпрацьовуй це повільно, без музики й спочатку без натягнутих стрічок. Ніхто не тягне стрічку, що застрягла. Щоб завершити танець, група під керівництвом рухається знайомим маршрутом у зворотному напрямку, крок за кроком. Упорядкований спільний візерунок уже є завершеною метою танцю, а готове плетіння зовсім не обов’язкове.